Малинська районна державна адміністрація

офіційний веб-сайт

Порошенко призначив довічну стипендію жителю Малинщини

Указом Президента  України  від 18 травня 2018 року № 133/2018 довічну державну іменну стипендію призначено 35 громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність. Серед них  Мазур Дмитро Дмитрович - житель села Гута-Логанівська Малинського району. Політв’язень радянських тюрем і таборів (1973-74, 1980-88 років). Член УГС, УРП, НРУ.

Навесні 1971 р., під час приїзду О.Гончара до Житомирського педінституту на зустріч із студентами, Мазур Д.Д. виголосив промову про роман «Собор» та національну духовність. З цього часу почалися переслідування, які завершилися звільненням з роботи. Немаючи можливості влаштуватися на роботу, він жив у батьків. Малинський районний суд звинуватив його у «дармоїдстві», за що Мазур Д.Д. отримав рік ув’язнення.

Після звільнення працював на Малинщині.

У червні 1980 року у Мазура Д.Д. за співпрацю з УГГ був проведений обшук та виявлені самовидавні тексти. Його було заарештовано за ст. 62.ч.1 КК УРСР та засуджено на 6 років таборів суворого режиму й 5 років заслання. Покарання відбував у Мордовії. Останні 9 місяців пробув на карцерному режимі за листи до Горбачова М.С. у зв’язку з Чорнобильською катастрофою. Мав дві спроби  втечі із заслання, але його двічі арештовували і повертали за місцем заслання.

Наприкінці  1988 р. хворого і вимученого  Дмитра Дмитровича випустили на волю. У засланні він перехворів на туберкульоз та мав хворобу Боткіна. Повернувся в село. Вступив до УГС, з 1997 р – до НРУ. Реабілітований у  1991 році.

Довічні державні іменні стипендії призначаються громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність у колишньому СРСР та яких було ув'язнено, заслано, вислано, виключено з творчих спілок, навчальних закладів, у зв'язку з чим вони не здобули відповідної освіти, не мали можливості продовжувати наукову або іншу творчу діяльність, брати участь у громадській роботі.

Довічні державні іменні стипендії виплачуються щомісячно в розмірі 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від одержуваної заробітної плати, пенсії або грошового утримання.